А мова, як жердь над ареною справжнього цирку,
канат пiд п'ятою заходиться острахом в трясцi, 
а знизу волає росiйською натовп узимку
i проти бажання удача зливається в тапцi.
Полiт над гнiздом неосяжного вiком 'мабуть'
не там закiнчиться де треба, а поряд з брехнею,
де Гамлет воронезький мукне своє - 'вам не быть!',
коли в Україну зайде, щоби стати землею.
Та час лише нами завершить той довбаний сюр,
бо конче великi пiшли крiзь нього метастази -
пiд куполом цирку кружляє воєнний мiхур
у щирiї рота вливаючи 'русские фразы'.
Та прiрву пiд ноги, на плечi залiзну броню
на тую бiлизну, що матiнка прала до бою - 
i мова тримає мiй свiт в рiвновазi тому,
що тягне до свiтла, або укриває собою.


30.01.26